Тези до виступу Президента Будівельної палати України П.С.Шилюка на пленарному засіданні Будівельного конгресу України 1 березня 2017 р.

Шановні колеги!

Радий вітати всіх вас на цьому поважному зібранні. У нас є нагода обмінятися думками з приводу перспектив вітчизняного будівельного комплексу.

Рік, що минув, у цілому був непоганим для будівельників. Після періоду падіння маємо збільшення обсягів виконаних будівельних робіт.

За даними Держстату у 2016р. індекс будівельної продукції порівняно з 2015 р. склав 113,1%, у т.ч. індекс будівництва житла – 113%, будівель – 115,2%, інженерних споруд – 111,0%. У розрізі регіонів найбільший приріст мають: Вінницька обл. – 141,2%,  Тернопільська – 129,6, Харківська – 128,8%, Київська – 126,7%. Столичний Київ  -  123,5%.

За підсумками січня п.р. підприємства України виконали будівельних робіт на суму 3,9 млрд.грн, індекс будівельної продукції по відношенню до січня попереднього року склав 135%.

Це свідчить про те, що у нас є шанси зробити цей рік роком прогресу для будівельної галузі.

Але треба рухатися далі, добиватися стабільних темпів зростання.

У цьому контексті хочу привернути вашу увагу до деяких питань, які мають, на мій погляд, важливе значення для усіх нас.  

Наприкінці 2016 року було винесено на  громадське  обговорення проект середньострокового Плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року.  

Цей План базується, нагадаю,  на п'яти основних розділах - економічне зростання, ефективне урядування, розвиток людського капіталу, верховенство права і боротьба з корупцією, безпека та оборона країни.

У Плані міститься багато слушних і конкретних пропозицій щодо реалізації тих завдань, які постають перед нашою державою у нинішній  непростий  період.

Проте, на жаль, у ньому  не знайшла належного відображення тема розвитку вітчизняного будівельного комплексу. Є окремий розділ щодо житлово-комунального господарства, багатьох інших галузей, а будівництво залишилося наче в тіні.

Думаю, що  нам, будівельній громадськості,  є що сказати відносно  цього  документу  і ми можемо  висунути свої пропозиції до Плану пріоритетних дій Уряду. В будівельній палаті ми готуємо відповідні матеріали.

Наприклад, у документі наголошується на тому, що «вихід із нинішньої суспільної кризи передбачає суттєве підвищення якості життя та забезпечення належного рівня соціальних стандартів».

Але ж рівень цих стандартів залежить в значній мірі від забезпечення людини  повноцінним житлом. Без урахування  цієї  базової категорії неможливо говорити про  ні про якість життя, ні про економічний розвиток країни в цілому. Якщо людина не має даху над головою або не бачить реальної  можливості його придбання чи спорудження, то вона втрачає стимул для подальшої трудової діяльності. І тоді  задумується над пошуком іншого регіону проживання чи  навіть про трудову міграцію.

А тенденцію відтоку кадрів уже маємо не лише в будівництві, а й у цілому по Україні.

Отже, посилена увага держави до будівництва житла може зупинити    негативні явища у соціально-економічній ситуації. Крім того, загальновідомо, і ми не раз наголошували на тому, що будівництво може стати локомотивом розвитку економіки в цілому, оскільки інвестиції у будівництво стимулюють пожвавлення активності  цілого ряду суміжних галузей.

Що тут слід зробити?

По-перше, треба, щоб держава не відмовлялася від участі у фінансуванні програм будівництва доступного житла, особливо для молоді, воїнів АТО, інших соціально вразливих категорій населення. Слід забезпечити розвиток державно-приватного партнерства за участю державних органів або місцевого самоврядування -  з одного боку – та пільгових категорій населення у співінвестуванні нового будівництва або модернізації старого житлового фонду.

Крім того, реалізація цих програм дозволить разом з державними коштами залучити у будівництво більше заощаджень громадян. Розрахунки показують, що кожна гривня коштів, яку було вкладено з державного та місцевих бюджетів, стимулює залучення у будівництво 2,85 грн. власних коштів громадян.

А сьогодні це практично не робиться.  За 2016 рік у рамках реалізації програми молодіжного житлового будівництва за програмою часткової компенсації відсоткової ставки банківських кредитів  молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла надано компенсацію на загальну суму 53,4 млн. гривень.  Загалом це крапля в морі, якщо врахувати, що минулого року  виконано  будівельних робіт  у житловому секторі на суму понад 17 млрд.грн.

По-друге, слід просуватися і далі шляхом дерегуляції, зниження адміністративного тиску. Уряд і наше профільне Міністерство багато роблять задля спрощення ведення бізнесу, і така робота не повинна уповільнюватися чи залежати від політичного клімату.

По-третє, треба розробити та прийняти державну програму щодо підтримки індустріального будівництва.  Метод індустріального будівництва є одним з актуальних напрямів швидкого спорудження сучасних і якісних панельних житлових будинків. Але для цього слід здійснити кардинальну реконструкцію та модернізацію виробничої бази багатьох підприємств. Тому слід було б подумати про стимулювання тих, хто вже зараз вкладає кошти у подібну модернізацію, працює на перспективу.

У цьому контексті хотів би згадати і про будівництво орендного житла. Тут інвесторами можуть виступати як регіональні фонди, так і бізнес-структури для подальшої здачі квартир в оренду.   Про таке житло  відомо давно, з часів так званих дохідних будинків, воно і дотепер досить широко використовується в інших країнах. За статистикою,  ринок державного орендного житла у світі щороку збільшується і складає від 40 до 70%. До речі,  і у наших сусідів – Польщі, Білорусі також діють відповідні програми.

Нещодавно у Мінрегіоні відбулося громадське обговорення проекту концепції закону «Про орендне житло».  Ми у Будівельній палаті підготували свої пропозиції до цього проекту. Але ж ця тема виникла не вчора, говоримо про таке житло уже більше 20 років і вийшли тільки на концепцію.

Також потрібна законодавча база і щодо реконструкції старого житла, і в багатьох інших актуальних питаннях.

Державі і місцевим органам влади потрібно стимулювати розвиток саме тих підходів, які дадуть значне збільшення потрібного на сьогодні житлового фонду.

Тому висловлюю надію, що і Міністерство, і профільний парламентський комітет, і громадські структури – всі ми разом будемо працювати на спільну справу.

Дякую за увагу.