Тези доповіді Президента Будівельної палати, Героя України П.С.Шилюка «Попередні підсумки роботи будівельного комплексу України в 2019 році. Актуальні проблеми розвитку галузі та роль Будівельної палати в їх вирішенні» на засіданні Президії Будівельної палати України, 17 грудня 2019 року
Шановні учасники засідання Президії, шановні гості!
Сьогодні всі ми працюємо в умовах оновлення влади, нових концепцій, програм і підходів. Змінилися не лише назви нашого профільного Комітету Верховної Ради і Міністерства, але й деякі пріоритети в їх роботі. Багато нині говориться про розвиток громад і територій, перерозподіл владних повноважень на користь регіонів, про розширення фінансових можливостей місцевого самоврядування,
Водночас ніхто не відміняє завдання будівельного комплексу. Всі навколо –люди, які вклали кошти у будівництво житла, інвестори, які чекають прибутків, та ж сама влада, якій потрібні успіхи в економіці – всі чекають від будівельників високих темпів і високої якості.
Тому перш за все проаналізуємо поточну ситуацію у будівництві.
Статистика свідчить, що за 10 місяців 2019 року маємо зростання виробництва будівельної продукції на 20,8% порівняно з аналогічним періодом 2018 року.
І якщо до кінця року збережуться такі темпи, то матимемо обсяги 160 млрд.грн. Це приблизно 6 млрд. євро.
75,5% від загального обсягу виробленої будівельної продукції – це нове будівництво, реконструкція та технічне переоснащення.
Лідерами за обсягами виконаних робіт за 10 місяців стали:
Київ – 31,5 млрд грн;
Дніпропетровська область – 15,1 млрд грн;
Одеська область – 12,9 млрд грн;
Харківська область – 11,5 млрд грн;
Львівська область – 7,9 млрд грн.
Зростання обсягів у будівництві мало б нас радувати, але якщо порівняти ці показники хоча б сусідніми країнами, то наші 6 млрд.євро проти 9 млрд.євро в Румунії чи 50 млрд. у Польщі (дані за 2018 рік) – це вкрай низька цифра. Навіть невелика і не сама багата Болгарія будує стільки ж як Україна.
Значить, не розвивається наша промисловість та інфраструктура, недостатньо будуємо житла, соціальних об’єктів.
Таблиця№1: Індекси будівельної продукції за 10 місяців 2019 р.
Таблиця №2: Обсяги виробленої будівельної продукції та індекси будівельної продукції по регіонах січень – жовтень 2019
Хоча, знову ж таки обсяги житлового будівництва у нас зростають. За 9 місяців 2019 року введено 7, 74 млн кв.м., маємо + 48% порівняно з відповідним періодом минулого року, який ми, прямо скажемо, завалили. Зараз є перспектива за підсумками року досягти «гросмейстерський» рубіж останніх років у 10 млн.кв.м.
При цьому звертає на себе увагу той факт, що майже 28% від загальнодержавного обсягу цього року введено у Києві та столичному регіоні, причому цього року. Зазначу, що у передмісті будується житла більше, ніж у столиці.
Таблиця №3: Прийняття в експлуатацію загальної площі житла (нове будівництво – млн кв.м)
Таблиця №4: Прийняття в експлуатацію житла (нове будівництво) по регіонах
Строкату картину щодо цього важливого показника маємо в розрізі регіонів. Якщо Львівська, Одеська, Івано-Франківська, Чернівецька області значно збільшили житлове будівництво і ввели в експлуатацію від 5 до 12% загальноукраїнського обсягу, то чомусь у Запорізькій, Кіровоградській, Миколаївській, Сумській, Черкаській, Херсонській областях будують від 0,7 до 1 відсотка. До речі, за весь минулий рік ці області разом дали менше 6% нового житла в країні.
Як бачимо, по суті у третині регіонів України останнім часом будівництво житла ведеться по мінімуму.
Зрозуміло, що подібна диспропорція у будівництві відображає загальний рівень спроможності регіонів, свідчить про великі ризики в цілому для розвитку держави. Збільшуються розриви між рівнем життя у столиці і на периферії, між рівнем інвестицій, капіталовкладень, відповідно утворюються депресивні, знелюднені території. За статистикою, населення України в період січень-вересень 2019 року зменшилося на 193 тис. чол.
Тому не випадково Програма діяльності Кабінету Міністрів на найближчі п’ять років передбачає заходи щодо зменшення міжрегіональних диспропорцій, у тому числі, і щодо задоволення житлових потреб населення. А ці потреби дуже гострі на сьогодні.
У Програмі констатовано, що нині майже 60% громадян не задоволені своїми житловими умовами. Особливо це стосується молодих сімей, вимушених переселенців, учасників бойових дій.
Як Уряд передбачає виправляти диспропорції, поки що не дуже ясно.
Я детально ознайомився з тими розділами Програми діяльності Кабінету Міністрів, які стосуються, наприклад, будівництва житла. У пункті 10.4 йдеться про наміри «збільшити доступність будівництва нового житла за рахунок здешевлення вартості кредитних ресурсів (як багатоквартирних будинків, так і об’єктів індивідуального будівництва) та шляхом зниження собівартості будівництва (зменшення адміністративного навантаження на забудовників та стимулювання конкуренції)».
Є також теза про перегляд існуючих бюджетних програм в сфері житлової політики з метою зміщення державної допомоги в сторону найбільш соціально незахищених верств населення. Про удосконалення механізму функціонування ринку оренди житла тощо.
У Програмі наголошується, що виконання цих завдань «сприятиме підвищенню рівня народжуваності та зменшить рівень тривожності серед населення, що не забезпечене житлом, та сприятиме зменшенню кількості людей, що емігрують з України».
Це якраз те, про що ми з вами не раз говорили – і про доступне житло, і про орендне житло, лізинг, здешевлення кредитів.
Сьогодні ж банківські кредити, наприклад, фінансують лише 7-8% угод первинного продажу житла.
Урядові декларації правильні, але потрібно переходити до діла.
Можемо звернути увагу на нещодавнє урядове рішення щодо посилення державної підтримки програми доступного житла ще до кінця 2019 року.
Завдяки збільшенню фінансування з 100 до 400 мільйонів гривень житло зможуть отримати близько 950 сімей, з яких 700 сімей вимушених переселенців та майже 200 сімей учасників АТО/ООС.
А у нас лише переселенців близько 1,4 млн. осіб.
Але ж ще в минулому році на цю мету просили мінімально необхідних 1 млрд.грн.
Думаю, що присутній на нашому засіданні голова фонду Держмолодьжитло С.О.Комнатний у своєму виступі більш детально розповість про обсяги державної та регіональних програм доступного житла, про особливості фінансування його будівництва на місцях.
На нещодавній нараді в Міноборони йшлося про закупівлю житла для військовослужбовців Збройних Сил України, про тендерні процедури, забезпечення їх відкритості. Було заявлено, що будуть створені «максимально сприятливі умови для співпраці усім відповідальним та порядним партнерам».
Говорили, зокрема, і про нестачу такого житла в окремих містах, наприклад, у Маріуполі, де, як відомо, зосереджена значна кількість військовиків.
Думаю, що представники крупних компаній – членів Будівельної палати, які були присутні за цій нараді, відповідно відреагують і стануть активними учасниками тендерних процедур. А кошти, які виділяються Міноборони на житло для військових, значні.
У зв’язку з розширенням повноважень та фінансових можливостей органів місцевого самоврядування ми, на нашому зібранні, маємо уточнити свої підходи щодо взаємодії забудовників з місцевою владою. Адже ми всі не просто живемо і працюємо на одній території, а відповідаємо за її розвиток, за рівень життя людей на цій землі.
Потрібно, так би мовити, «оцифрувати» урядові декларації, спільно обґрунтувати і вносити пропозиції як до державних , так і до регіональних програм розвитку будівельного комплексу.
Ми, будівельники, зацікавлені у тому, щоб в наших містах був виважений, комплексний підхід до забудови.
Недавно шановний київський мер повідомив про презентацію нового Генерального плану Києва.
Ну, ми з вами знаємо, що насправді столиця останнім часом розвивається і забудовується зовсім не за Генпланом.
І директор КП «Інститут Генплану Києва» Сергій Броневицький визнає, що Генеральний план існує лише формально. Нині забудова Києва відбувається у так званому “ручному режимі”, на підставі окремих рішень Київради та КМДА
Генплан підмінюється детальними планами територій.
Які з цього виникають проблеми і скандали – вам всім добре відомо. Утворюються перекоси в бік хаотичного будівництва житла, без належної соціальної та транспортної інфраструктури, ущільнюється соціальний простір. Має місце незадоволення людей, судова тяганина, корупційні прояви…
Очевидно, подібні проблеми існують і в інших великих містах.
Що з цим робити? Я вважаю, що забудовники повинні сідати за один стіл з місцевою владою і вести конкретну розмову про перспективи розвитку свого регіону, про генеральні плани населених пунктів. Не вихоплювати правдами і неправдами якісь шматки територій під швидку забудову. Дбати про загальний інтерес, думати з перспективою.
Слід активно працювати з депутатами місцевих рад, відповідними комісіями.
Водночас хотілося б, щоб керівники місцевого самоврядування активізувати свої відносини з забудовниками, запрошувати їх до обговорення перспективних планів і програм. Спільна предметна робота дозволила б уникати скандальних забудов чи довгобудів.
Саме така співпраця має місце, наприклад, у Харкові, Вінниці, тож і ситуація з забудовою розвивається там більш стабільно.
Активніше мають діяти регіональні представництва Будівельної палати. Комусь же потрібно просувати інтереси будівельників, узагальнювати існуючі проблеми, пропонувати місцевій владі шляхи їх вирішення, залучати до цього керівництво Палати. Треба визнати, що сьогодні таких представництв в регіонах небагато, тому актуальним є розширення нашої присутності в регіонах.
Щодо такого важливого напрямку нашої роботи як співпраця з профільним Комітетом Верховної Ради і Мінрегіоном. Слід сказати, що нині акценти у діяльності цих державних органів дещо зміщені. Це видно навіть з із зміни назв цих органів:
Комітет Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.
Міністерство розвитку громад та територій України
Але все одно від насущних питань будівництва нікуди не дітися.
Останнім часом відбулися зустрічі Президента Палати з керівниками цих важливих структур. Окремих наших представників Палати ми запропонували до відповідних дорадчих структур як Міністерства, так і парламентського комітету.
Чуємо про наміри Держархбудінспекції посилити контроль за діяльністю територіальних органів ДАБІ.
Як про це заявляє в.о. голови Держархбудінспекції: «Сьогодні ДАБІ моніторитиме роботу структурних підрозділів за ключовими показниками – це дотримання встановлених процедур, наявність скарг з боку суб’єктів містобудівної діяльності та громадськості, загальна містобудівна ситуація в областях та співставлення її з діями посадових осіб».
Але загалом бачимо, що структура ДАБІ потребує докорінних змін. Вона не повинна і надалі залишатися корупційним чинником у містобудуванні. За оцінками експертів, 50% відмов у отриманні дозволів не мають чітких аргументованих пояснень, а з іншого боку ті проекти, на які дозволи надаються, мають значні порушення. При цьому корупційна складова у цій системі становить 10−30% від вартості проекту. Відповідно, все це закладається у вартість нового житла.
Тому ми чекаємо, що робоча група Мінрегіону з реформування ДАБІ, яка зараз створена, дасть свій результат і, сподіваємось, ми отримаємо прозору, зрозумілу вертикаль дозвільної системи. Регулятор, органи влади на місцях і забудовник повинні діяти на рівних законних умовах, ніхто нікого не повинен «нагинати».
Нещодавно було повідомлено, що на виконання указу Президента Мінрегіон «разом з іншими заінтересованими органами» розпочав підготовку проекту Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки. Заявлено, що стратегічною метою є формування згуртованої країни, розвиток конкурентоспроможності регіонів.
Поки що Будівельну палату не залучали до роботи над цим документом, але я переконаний, що без врахування думки будівельної спільноти такий документ знову може бути декларативним і неповним.
Тому Будівельній палаті разом з Асоціацією міст України, з іншими нашими партнерами слід виробити конкретні пропозиції до цього документу, дати своє бачення основних положень державних програм розвитку регіонів.
Хочу звернутися до вас, шановні члени Президії, підключитися до цієї роботи.
І головам наших Комітетів спільно з Секретаріатом Палати необхідно проявити тут ініціативу.
Ми ж розуміємо, що без будівництва жоден регіон нормально розвиватися не буде.
Шановні колеги!
Хотів би ще привернути вашу увагу до деяких пропозицій, реалізація яких, на нашу думку, могла б дати суттєвий поштовх у розвитку будівельного комплексу, підвищити темпи будівництва житла.
Ми з вами не раз згадуємо показники введення житла за старих радянських часів, коли ми здавали по 24-25 млн. кв.м. щороку.
Звичайно, зараз такі цифри недосяжні, але, думаю, 14-15 млн. було б цілком реальним у близькій перспективі.
Що для цього треба?
Відміна пайової участі
Я вже не раз говорив, що стара система пайової участі у розвиток інфраструктури населених пунктів віджила своє. Тому ми підтримуємо зміни у законодавстві, за якими з 1 січня 2021 року скасовується ст.40 закону «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо пайової участі.
Водночас, на мій погляд, для більш ефективної діяльності будівельників слід розробити механізм запровадження договірних відносин між забудовниками, підрядними організаціями та органами місцевого самоврядування. Це полегшило б процедури відведення земельних ділянок, видачу дозволів, зняло б зайвий тягар взаємодії будівельників з відповідними комунальними службами тощо.
І головне, при цьому забудовники могли б передавати частину новоспорудженого житла місцевій владі для наступного виділення його тим категоріям громадян, які потребують соціального захисту.
Індустріальне домобудування
Ми не вперше говоримо про необхідність розробити державну програму підтримки індустріального будівництва як одного з напрямів швидкого збільшення обсягів будівництва доступного житла.
Будівельна палата надавала конкретні пропозиції і безпосередньо Міністерству, і через Антикризову раду громадських організацій. Поки що нас не чують.
У розвинених країнах світу вже давно методом індустріального будівництва споруджується від 30 до 50% нового, енергоефективного і порівняно дешевого житла.
У нас, на жаль, частка індустріального будівництва всього – 10-15%.
Між тим, саме дешевого, доступного житла в Україні якраз і не вистачає. За елітними квартирами черги немає. Навпаки, у цьому сегменті є «перегрів» ринку житла, тисячі нових квартир «зависають» у продажу, бо не по кишені потенційному покупцеві.
Але для широкого запровадження індустріального будівництва необхідна кардинальна реконструкція та модернізація виробничої бази існуючих підприємств.
Ми не просимо під це бюджетне фінансування, а говоримо про створення сприятливих умов для технічного переозброєння наших підприємств, про певні преференції для імпорту нового устаткування та обладнання (якщо його не в змозі випускати вітчизняний виробник), про стимулювання тих, хто здійснює модернізацію домобудівних підприємств
А поки що ми вимушені обходитися власними ресурсами, як от у корпорації ДБК-ЖИТЛОБУД. За свої кошти закупили у німців лінію з виробництва стінових панелей, широко використовуємо термозберегаючі фасадні системи, тому й можемо реалізовувати проекти індустріального будівництва. Але ж це далеко не кожному підприємству по кишені.
От і виходить, що будуємо в цілому мало, і питома вага сучасного доступного житла вкрай незначна.
Ще раз про «хрущовки»
Більше половини житлового фонду в Україні потребує реконструкції та модернізації. Маємо 45тис. застарілих будинків, з яких 25 тис. «хрущовки». Понад 75 млн.кв.м. житла визнано аварійним.
Про такі дані ми постійно нагадуємо владі, пропонуємо свої рішення.
Зараз очікуємо прийняття нової редакції закону «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», що відкрило б нові можливості для поліпшення житлових умов українців, стимулювали б залучення додаткових інвестицій, створення нових робочих місць.
Навколо цього законопроекту було багато розмов, але справа стоїть на місці.
Нещодавно ми провели ще одне фахове обговорення проблеми реконструкції старого житлового фонду. Ухвалили, на наш погляд, непогані, реальні пропозиції, надіслали їх до профільного комітету Верховної Ради, до Мінрегіону.
Чекаємо. Але старе житло чекати не може, воно з роками не стає кращим, а поступово перетворюється на проблему – спочатку просто для окремих мешканців, потім для місцевої влади, а далі на загальнодержавну проблему.
Тому кожен учасник процесу тут має робити своє. Від центральної влади чекаємо встановлення загальних правил, чіткої, ефективної законодавчої бази. На рівні міст – починати обстеження старих будинків, їх технічного стану. Опрацьовувати конкретні програми, визначати джерела фінансування, а також потенціал наявних будівельних потужностей.
Потрібно нарешті проявляти політичну волю, показати зацікавленість і дати поштовх справі.
Чуємо, у Києві нарешті вирішили провести інвентаризацію старого житла і таким чином наблизити процеси реконструкції або реновації застарілого житлового фонду.
Думаю, що подібну роботу слід провести в усіх містах, у загальнодержавному масштабі. Сформувати, так би мовити, загальну картину, щоб контролювати і допомагати владі у вирішенні цієї важливої соціально-економічної проблеми.
Щодо довгобудів та захисту інвестицій у будівництво житла
За попередніми оцінками, на сьогодні в країні налічується близько 150 проблемних довгобудів.
На недавньому засіданні профільного Комітету Верховної Ради його голова А.А.Клочко заявив про необхідність розробки законодавчого механізму вирішення проблеми завершення будівництва довгобудів.
Також було заявлено, що законодавчі процедури, пов’язані із інвестуванням у будівництво житла, не захищають права інвесторів.
«Нам би дуже хотілося зробити так, щоб громадяни, які купують квартиру, були точно впевнені, що продаж квартир здійснюється в будинках, які будуються у законний спосіб, на одержаній земельній ділянці, з містобудівними умовами та обмеженнями, які відповідають містобудівній документації, з дозвільними документами», – про це сказала заступник голови Комітету Олена Шуляк.
Правильні слова. Але вони мають бути підкріплені реальними ділами, зокрема в частині очищення будівельного ринку від фіктивних підприємств, проведення перереєстрації та ліцензування будівельних компаній.
До течі, і Статут нашої організацій передбачає долучення до цієї важливої справи.
Орендне житло
У розвинених країнах орендна модель забезпечення громадян житлом давно вже є узаконеною і довела свою ефективність. Ринок муніципального орендного житла у світі щороку збільшується. Тому там людина почувається більш мобільною, вільною у виборі місця проживання, може мігрувати услід за роботою.
Зокрема у Німеччині частка муніципального орендного житла сягає 60% загального житлового фонду. У США та Великобританії — приблизно 30%, у Франції та Швейцарії — 40% і 70%. У сусідній Білорусі уже декілька років успішно реалізується державна програма орендного житла.
Місцева влада має стабільне джерело доходу з податків на орендне житло.
В Україні, як відомо, орендне житло є гострозатребуваним, за оцінками експертів, понад 6 млн українців проживають не за місцем реєстрації. І значна частина їх житло орендує. Проте ринок орендного житла на 70-80% знаходиться в тіні. Відповідно, доходи йдуть у приватну кишеню, мимо бюджету міста, держави.
Ще 2016 року Мінрегіон розробив проект Закону України «Про орендне житло», планувалося створити прозорі взаємини між орендарем та орендодавцем, сприятливі умови для інвестицій в орендне житло, можливості наповнення цього ринку якіснішою пропозицією, знижуючи вартість такого житла.
Проте закону досі немає.
Ми підтримуємо створення цивілізованого, прозорого ринку орендного житла, що могло покращити ситуацію з отриманням житла, зокрема, для молоді, інших категорій громадян, що потребують підтримки держави.
Інвесторами такого житла могли б бути як органи місцевого самоврядування, так і приватні інвестори, будівельні компанії.
Колеги! Не можу не зупинитися сьогодні і на необхідності розвивати наші стосунки з європейськими партнерами.
Це сприятиме інтенсифікації розвитку будівельної галузі, впровадженню новітніх технологій, зокрема, ВІМ-технологій, обміну досвідом, а також підготовці наших вітчизняних будівельних кадрів відповідно до європейських норм, зокрема, сертифікації українських інженерів.
Цій меті повністю відповідає діяльність Української ради інженерів-будівельників. Створена минулого року, вона вже набула статусу дійсного члена Європейської ради цивільних інженерів та асоційованого члена Європейської ради будівельних палат. Ми активно включилися у процеси налагодження ділових партнерських відносин, наші делегації двічі взяли участь у загальноєвропейських заходах інженерів-будівельників.
Стоїть завдання: до організацій-засновників , а це Будівельна палата, Академія будівництва, КНУБА, Спілка інженерних об’єднань, долучити наші крупні будівельні структури, проектні установи, навчальні заклади.
Є й інші напрями, де спільні зусилля влади – центральної і місцевої, інвесторів, будівельників і проектантів, профільних громадських об’єднань можуть змінити ситуацію у будівельному комплексі на краще. І я закликаю нашу Президію, голів комітетів Палати знайти тут своє місце.
Звичайно, нам потрібно удосконалювати діяльність Будівельної палати, її робочих органів. Ці питання плануємо предметно проаналізувати на чергових Загальних зборах.
Сьогодні маємо прийняти відповідне рішення про скликання цього вищого органу нашої організації.
Шановні члени Президії, в цілому маємо всі підстави констатувати, що будівельний комплекс України за останні роки виходить на стабільні показники розвитку, нарощує технічну базу, здобуває досвід роботи з новими технологіями і матеріалами. Не дивлячись на загальнодержавні проблеми, недостатню увагу влади , ми робимо свою справу, неухильно просуємось вперед.
Вирішення проблемних питань, зокрема, тих, на яких я наголосив, і про які ви, шановані колеги, ще будете говорити сьогодні, дозволить будівельному комплексу поступово ставати справжнім локомотивом економічного розвитку України.
Дякую за увагу!